Чи була хоч одна історія, яка б починалася щасливо, а не так, як завжди? Мабуть, ні. Історія Ельзи так само не починалася щасливо, її викинули на вулицю, коли було дуже холодно, зовсім саму. Через тиждень вона була передана нашому куратору Жені Малкіну. Після ретельного огляду, ми зрозуміли, що їй довелося пережити не один кесарів розтин, вигодувати багато цуценят, а ось коли на це ж не залишилося сил, Ельзу викинули на вулицю, до навіщо вона така потрібна? Чи була хоч одна історія, яка б починалася щасливо, а не так, як завжди? Мабуть, ні. Історія Ельзи так само не починалася щасливо, її викинули на вулицю, коли було дуже холодно, зовсім саму. Через тиждень вона була передана нашому куратору Жені Малкіну. Після ретельного огляду, ми зрозуміли, що їй довелося пережити не один кесарів розтин, вигодувати багато цуценят, а ось коли на це ж не залишилося сил, Ельзу викинули на вулицю, до навіщо вона така потрібна? Ось знаєте, ніби якась річ, яку можна викинути, коли вона вже буде не потрібна. Термін придатності закінчився, річ більше не приносить користі, тож можна її відправити жити на вулицю. Мабуть, так і думали ці люди, забувши про те, що це жива істота, яка також дихає, переживає та має емоції. Шерсть та шкіра були у жахливому стані: блошиний дерматит, ущільнення та шишки в паху, вуха забиті брудом та зарослі.  Вона була маленькою, худенькою, дуже тихою та сором'язливою.  І дуже гарною. Але Ельзі пощастило потрапити до гарних людей, її привели до гарного стану і це ну просто ідеальна собака, але охочих на неї не було. Пройшов час і сталося осіннє диво, мама та Ельза знайшли один одного, і ось вже на вихідних вона поїхала до себе додому у родину до @mariia_git. Не хочеться навіть думати, що могло б бути, якби Ельзу не знайшли, якби вона так і залишилася на тому морозі. Але тепер її чекає щасливе життя поруч з люблячою мамою.