Її викупили із чорного розведення та назвали ВЕРОНА.  Ми були приголомшені від тих умов, де вона жила і як із нею поводилися.  Це була повністю бетонна підлога в сараї, деякі ганчірки на підлозі, і нам нелюд розповідав, що він пробував її співати на дереві, через те, що вона намагалася знайти собі пожерти, але вона викрутилася з петлі. Буквально вже першого місяця у ВЕРОНИ почалися проблеми зі ходою, хребтом, МРТ, КТ, численні поїздки до Дніпра, численні обстеження, від серця, хребта і до хвоста.  Слава Богу обійшлося без операції, два довгі медикаментозні курси лікування, щоб поставити міцно на лапи.  Потім знову контрольне обстеження та стерилізація.  Стільки зроблено, стільки турботи та любові, щоб врятувати та реабілітувати.  Я не писатиму скільки днів ми лікували її від отиту, відновлювали печінку, психосоматику... Головне ми знайшли ВЕРОНІ родину (через рік) у Кривому Розі – це Людмила Могилко Павловська.  Для ВЕРОНИ страшне життя позаду, попереду тільки сите, у теплі, у коханні та турботі, і це лише початок всього нового.  ВЕРОНА була на кураторстві групи більше року!