Лізу врятували волонтери у Харкові, забрали її з родини, яка тримала дівчинку у клітці і лупцювала, бо в них не було часу на виховання собаки. Таким людям легше тріснути, засунути в клітку і немає проблем. А ще в неї були приступи, схожі на епілепсію, раз на 2-3 дні. Всі подумали, що Ліза, незважаючи на юний вік, має важкий діагноз і потребує дорогого обстеження. 

Ми оплатили дорогу і Лізу привезли до Запоріжжя в Вухасту Хату. Вона боялася всього: сходів, трави, відкритого простору, порогів, спуститися з дивану, піднятися на диван. З соціалізацією та туалетом також були великі проблеми. Мала запущену алергію, через це утворилася велика рана, яка довго загоювалася і заростала. Виявилось, що всі приступи мали психологічні проблеми через страхи, це були панічні атаки. 

Ох, Ліза хоч і виявилася дуже ніжною, тендітною дівчинкою, але з характером. Мабуть, набридла всім булькам через те, що завжди хотіла гратися 24/7, гризла стіл, згризла коврові пазлики та навіть угли на стінах. Тільки потім ми зрозуміли, чому її тримали у клітці, тому що Ліза великий дизайнер! А коли ніхто не грався і Лізі було дуже сумно, вона починала робити це частіше. От же знаходила собі розвагу. 

Йшов час і Ліза змінювалася, все одно боялася, але охочіше йшла до людей та навіть полюбила гуляти. Настільки хрупка і ніжна наша Ліза, але й на голову не забувала сідати, щоб її почухали. І, здавалося би, молода та грайлива дівчинка, забирайте до себе в родину і любіть, але ж як завжди, бажаючих багато, а ініціативи для виховання нуль. Ліза просиділа в нас більше двох місяців і нарешті поїхала додому в люблячу родину. 

Більш здогадливі вже здогадалися куди!!! Бо поїхала наша Ліза в родину, де вже живе наша бульдожка Анфіса. Ліза відразу почала почувати себе як вдома, тепер їй буде з ким гратися. Тим паче, в неї подружки бульдог Анфіса і мопс Зіда.