Булькомама Жаклін: Злата

Місце проживання: Київ, Україна

Одного дня ми отримали сигнал про те, що в Києві живе самотня покинута бабуся з бульдожкою та кроликом. На початку війни діти з онуками залишили бабусі своїх тварин і виїхали за кордон. У неї не було грошей навіть на їжу для себе, не кажучи вже про тварин. До того ж вона була дуже хвора. Бабуся не могла доглядати навіть за собою, голодувала разом із бульдожкою і жодного разу не вивела її на вулицю. Врешті вона вирішила виїхати до родичів у село, але дівчинку (собаку) не було куди віддати.

Це справжнє диво, що нам написала людина, до якої звернулися по допомогу, адже все могло скінчитися зовсім інакше. Наша постійна перетримка в Києві, кураторка Міла Лапіна, поїхала й забрала Жаклін — так звали бульдожку. Із цього моменту вона перебувала під опікою нашого фонду.

Виглядала Жаклін жахливо — настільки худа, що було видно всі кістки. Про таких кажуть: «можна вивчати скелет». У лікарні їй поставили такі діагнози: кахексія, зубний камінь і гінгівіт, нашкірний ріг, папілома, ознаки гастроентериту, хронічний панкреатит, неоплазія, уроцистит.

Попри все, вона була дуже лагідною, любила людей і довіряла їм. Жаклін обожнювала обійми й увагу. Але з іншими бульдогами стосунки не склалися — на перетримці вона почала проявляти зооагресію. Вчинила бійку з Пепою (бульдожкою кураторки), і довелося навіть зашивати око.

Час минав, і вона змінювалася, як це завжди буває. Вже не бігла, мов шалена, до холодильника, із задоволенням гралася й спала. На перетримці їй було чудово, але ніщо не може зрівнятися з родиною.

Перед Новим роком Жаклін нарешті поїхала додому, і 2023-й зустріла вже зі своїми батьками. Навіть страшно уявити, що могло б статися, якби на її шляху не зустрілося стільки добрих людей.

Дякуємо кожному, хто допомагав змінити життя Жаклін! Ви — частина цієї щасливої історії!