Це трапилося у Кривому Розі наприкінці травня 2022 року. Її привів на блокпост ТРО чоловік і попросив подбати про неї, бо він поспішав на війну захищати Україну. До того моменту її доля була невідома.

У Боні вже тоді були проблеми зі здоров’ям, і з такими вадами люди не поспішали її брати. Вона тиждень прожила на вулиці з хлопцями на блокпосту. Там її побачила небайдужа жінка, яка знала цю породу і мала вдома кілька бульдогів. Вона забрала Боню до себе додому, але залишити її не могла, бо мала своїх троє. Жінка вийшла на нас через особисті повідомлення і попросила забрати бульдожку. Ми так і зробили. На той час ми вже переїхали у Вухасту Хату і тільки облаштувалися.

Перші декілька місяців Боня не хотіла ні з ким спілкуватися: ані з людьми, ані з собаками. Вона замкнулася, весь час сиділа на кріслі, ніби ховаючись від спілкування. Дуже худа, занедбана, брудна, хвора. Задні лапи рухались хиткою ходою, задню частину тіла дуже заносило. Стрибати і стояти на задніх лапах вона не могла (є відео, на якому це видно). Були проблеми з іннервацією, підтікала сеча. Взагалі з туалетом були великі проблеми, не була привчена. Хронічний отит, вуха були забиті брудом, шерсть випадала шматочками. Ще було не зрозуміло, чи стерилізована вона — УЗД не бачило матки.

За рік ми її повністю вилікували, щепили, поставили чіп, зробили міжнародний паспорт. Вона гарно набрала вагу. Тічки в неї так і не було, зрозуміли, що вона стерилізована.

За рік у Боні проявився дуже виражений брахіцефальний синдром, коли вона на емоціях, хвилюється або багато бігає влітку, починає дуже захлинатися. Тому вирішили прооперувати її: зробити ринопластику та підшити піднебіння. Перевірили серце, зробили ще раз всі аналізи і прооперували, але результат покращився на 50%. Вона дуже емоційна дівчинка з характером лідера, дуже грайлива, активна, молода, красива. Їй десь 3 рочки, коли вона потрапила до нас. Але для неї зміна обставин і переїзд — НЕ БАЖАНО!!! Від хвилювання вона починає тяжко дихати. Навіть по місту, в клініку, ми їдемо з Боні дуже обережно.

Тому було прийнято рішення, що Боня назавжди залишатиметься у Вухастій Хаті на пожиттєвому утриманні. Також ніхто не може надати 100% гарантії, що в майбутньому їй не знадобиться операція на хребті. За рік перебування в нашому хоспісі в неї немає жодного натяку на спинальну ходу. Носиться на прогулянках, стрибає, як усі, набрала вагу, вуха чистесенькі, КРАСУНЯ НАША! Ми її дуже любимо і називаємо “директор Вухастої хати”.

Ми святкуємо день народження Боні кожного року 11 жовтня.

Дякуємо кожному, хто бере участь у житті та утриманні Боніти!