В грудні 2021 року до нас в Запоріжжя привезли з Мелітополя цуценя французького бульдога. Чотиримісячний хлопчик вагою 7200 кг - просто богатир. Саме через вагу ми його назвали КРОШ. Він народився з проблемами хребта та дуже великою аномалією трахеї (вона вузька як мізинець). Ми зробили Крошу МРТ у Дніпрі. Діагноз: проблеми з 4,5,6,7 хребцями у спинному відділі, дуже сильна компресія відразу в чотирьох хребцях підряд - і це був як вирок. А ще вузька грудна клітина. 

Причина всіх проблем - вроджена аномалія. Щоб зробити декомпресію потрібна була дуже складна і захмарно дорога операція, яку взявся зробити нейрохірург в Одесі. Хребет треба було на спеціальній конструкції вирівняти з 90 градусів хоча б на 40, вона кріпиться на спеціальних болтах та медичному цементі. Гарантій, що він буде ходити після операції, лікар давав тільки 40% і 20% через те, що стане ще гірше і пропаде інервація січовика та прямої кишки. Вартість такої операції виходила 2000 євро, без житла і дороги. Весь січень і половину лютого ми збирали ці кошти та ми їх назбирали. Але ми так і не змогли виїхати на заплановану дату - 24 лютого, бо почалася війна. 

Через це наша Вухаста Хата переїхала у приватний будинок. Тут наш маленький Крошик провів усе літо. І ось результат, у вересні ми стали помічати, що Крош встав на лапи й почав трошки ходити. Такого в нашому досвіду ще не було, ЦЕ ДИВО!!! Поступово, спочатку по вулиці, потім по дому, а на цю мить, навіть по кахлю він ходить самостійно, як всі бульдоги. Коли він швидко біжить, то трошки одна лапка чіпляється за другу, але ж він повністю ходить і навіть вже намагається підійматися по сходах.

Просто вони дуже в нас слизькі. Розказали про це диво нашому лікарю, він сказав, що це трапилося через постійний рух, як реабілітація. Якби жили й далі у квартирі, то він би не почав ходити. Так що все не даремно, а для нас великий досвід. Спинальникам - інвалідам треба місце для постійного виходу на вулицю і постійний рух. І операція Крошу більше не треба, він і так ходить.